Можливо, на перший погляд дивно шукати будь-які відмінності в цих гітарах. Колір чи розмір? Хто знає гітару краще, скаже, що різниця – в струнах. Для гітаристів різниця між цими двома видами гітар очевидна. Пропоную докладніше розібратися, в чому ж полягає відмінність двох, на вигляд однакових інструментів.

По-перше, струни. Так, це одна з найбільш вагомих відмінностей, які є причиною наступних. На класичних гітарахвикористовуються нейлонові струни. У середині ХХ століття вони прийшли на заміну жильним (тобто, виготовлених із жив тварин). Нейлон дозволяє почути глибокий, щільний і бархатистий звук. Такий тип звуку більше підходить для виконання класичних творів, серед яких не тільки написані для гітари, але і перекладення для гітари, наприклад, оригінальних творів для скрипки або віолончелі.

Останнім годиною також з'єднання являються інші матеріали для виготовлення струн. Серед них найбільш популярний карбон і композитні матеріали (суміш різних синтетичних сполук – наприклад, нейлону з карбоном). Басові струни також складаються з нейлонової серцевини і обмотки, частіше зі сплавів міді або бронзи.

На акустичних гітарах використовують струни із заліза. Вони дають сильніший звук, який звучить яскравіше, виразніше і з характерним "металевим" тембром. Цей матеріал виправданий для гітар у випадках, коли акустична гітара є супроводом, або – в ансамблі з іншими інструментами, часто більш гучними. Крім того, таке звучання не губиться серед інших інструментів, наприклад, барабанів або клавішних. Басові струни мають таку ж обмотку, але в середині нейлон замінений металевою серцевиною.

По-друге, натяг струн акустичної гітари більше, ніж у "класики". Внаслідок цього акустика має іншу конструкцію корпусу, здатну витримати створюване струнами навантаження. Корпус акустики" більш широкий і часто має виріз у грифа. Він необхідний для більш легкого доступу до високо розташованих ладів, які використовуються частіше, ніж у класичній гітарі. Крім того, в гітарах з нейлоновими струнами виріз деки (так називається корпус) буде помітно погіршувати звучання інструмента.

По-третє, гриф акустичної гітари не такий широкий, як у класичній. Це пов'язаність язано з грою акордами і частішим використанням прийому «барре» (притиснення всіх струн одночасно одним пальцем). На тонкому грифі це простіше робити. Одночасно відстань між струнами на "акустиці" значно вужче, але це не створює незручності при грі.

По-четверте, репертуар. Класична і акустична гітарі не є в цій сфері прямими конкурентами. Як вже згадувалося вище, на "класиці" виконують переважно сольні твори композиторів різних епох. Це та музика, яку називають класичною. Звідси – і назва вигляді гітари.

Гітаристи-класики грають переважно "перебором", тобто рідко використовують гру акордами так, як це роблять виконавці на акустичній гітарі. Особливістю музики для акустики є ті, що гра акордами зустрічається частіше, а перебір використовується як додатковий спосіб дрв.

Основною сферою використання "акустики" стала музика, написана переважно у ХХ столітті або як акомпанемент під час співу. Авторська пісня (бардівська) виповнюється під "акустику", дуже часто така гітара задіяна в рок-музиці (акустична версія) і в джазі. Електрогітара – це фактично акустична гітара з вбудованою електронікою, яка дозволяє відповідним чином обробляти звук.

Випускають також акустичні гітари з можливістю підключення до підсилювача звуку, який виконавці називають мовою музикантського сленгу "комбік" (комбопосилювач).

Олексій Гончар НМАУ ім.П.Чайковського факультет культурології курс «Вступ до журналістики»